29.03.2016 року за участю представників ПАРД&АФП відбулося 38-ме засідання Робочої групи з розгляду проблемних питань суб’єктів первинного фінансового моніторингу – небанківських установ та аналізу ефективності заходів, що вживаються ними для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму.
На засіданні Робочої групи було розглянуто ряд ініційованих ПАРД&АФП питань щодо діяльності суб’єктів первинного фінансового моніторингу.
Так, щодо питання стосовно тлумачення поняття «резидент» та «нерезидент» в контексті Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі – Закон) було наголошено, що вказані поняття вживаються у значеннях, наведених у Податковому кодексі України.
Вказане обумовлене положеннями наказу Міністерства фінансів України від 26.04.2013 року № 496 та наказу Міністерства фінансів України від 29 січня 2016 року № 24 (набирає чинності з 25.04.2016).
Також, при визначенні резиденства клієнта необхідно враховувати положення Закону України «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України».
Стосовно можливості проведення ідентифікації юридичної особи, зокрема, на підставі відомостей із ЄДР, що містяться в безоплатному доступі було зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону СПФМ відповідно до законодавства зобов'язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта (представника клієнта).
Оскільки відомості з ЄДР, які містяться в безоплатному доступі не є офіційним документом (його копією) та не можуть вважатися такими, що подані клієнтом, то вказані відомості не можуть бути використані для проведення ідентифікації, проте їх можна використовувати для вивчення клієнта та верифікації.
Відносно кількісного вираження та тлумачення поняття «великий пакет емісійних цінних паперів», що вживається у Критеріях ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, затверджених наказом Держфінмоніторингу від 03.08.2010 року № 126 було вказано, що СПФМ самостійно приймає рішення щодо кількісного вираження поняття «великий пакет емісійних цінних паперів» та відображає відповідну інформацію у розроблених відповідальним працівником Правилах проведення фінансового моніторингу.
Вказана позиція була підтримана представником НКЦПФР, який приймав участь у засіданні Робочої групи.
Крім того, представники Держфінмоніторингу наголосили, що розроблено проект нових Критеріїв ризику де поняття «великий пакет» замінено на «значний пакет» (вживається у значенні, наведеному у Закон України «Про акціонерні товариства», тобто, пакет із 10 і більше відсотків).
Щодо отримання документів, на підставі яких з’ясовується фінансовий стан клієнта та порядку дій СПФМ у разі відмови клієнта надавати інформацію про фінансовий стан. Представники Держфінмоніторингу та НКЦПФР зазначили, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону проведення оцінки фінансового стану клієнта здійснюється у рамках вивчення клієнта.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону СПФМ зобов’язаний здійснювати ідентифікацію, верифікацію клієнта (представника клієнта), вивчення клієнта та уточнення інформації про клієнта у випадках, встановлених законом.
Згідно п. 15 ч. 2 ст. 6 Закону СПФМ зобов’язаний зберігати офіційні документи, інші документи (у тому числі створені суб'єктом первинного фінансового моніторингу електронні документи), їх копії, зокрема, щодо, вивчення клієнта.
Згідно вимог ч. 1 ст. 11 Закону СПФМ зобов'язаний здійснювати управління ризиками з урахуванням результатів ідентифікації, верифікації та вивчення клієнта, послуг, що надаються клієнту, аналізу операцій, проведених ним, та їх відповідності фінансовому стану і змісту діяльності клієнта.
Відповідно до абз. третього ч. 7 ст. 9 Закону інформація, необхідна для вивчення клієнта, встановлюються СПФМ на підставі офіційних документів та/або інформації, одержаної від клієнта (представника клієнта) та засвідченої ним, а також з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою).
Представник НКЦПФР зазначив, що відомості щодо фінансового стану клієнта можуть встановлюватися шляхом заповнення клієнтом (представником клієнта) Опитувальника клієнта, який заповнюється до проведення фінансової операції або відкриття рахунка в цінних паперах.
Крім того, було зазначено, що згідно ч. 1 ст. 10 Закону СПФМ має право відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.
Стосовно визначення СПФМ-професійними учасниками фондового ринку виду активу (в процесі заповнення форм обліку та подання інформації, пов'язаної із здійсненням фінансового моніторингу) (цінний папір є матеріальним чи нематеріальним активом у розумінні наказу Міністерства фінансів України від 26.04.2013 року № 496 та наказу Міністерства фінансів України від 29 січня 2016 року № 24 (набирає чинності з 25.04.2016) представниками Держфінмоніторингу було зазначено, що цінні папери у документарній та без документарній формі для цілей наказу Міністерства фінансів України від 26.04.2013 року № 496 та наказу Міністерства фінансів України від 29 січня 2016 року № 24 є нематеріальним активом.