31 травня 2017 року набрали чинності зміни до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджені Постановою НБУ від 25 травня 2017 № 42 року.
Змінами передбачено посилення вимог до банків щодо здійснення фінансового моніторингу.
Положення доповнюється новими визначеннями, а саме:
оцінка фінансового стану – узагальнення та аналіз банками інформації/документів з метою забезпечення встановлення достатності/недостатності реальних фінансових можливостей клієнта проводити (ініціювати) фінансові операції на відповідні суми;
ризик-орієнтований підхід – це визначена банком система з управління ризиками легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму та вжиття ним відповідних заходів у спосіб та обсяги, які забезпечують ефективну мінімізацію таких ризиків залежно від їх рівня;
Відтепер заходи з вивчення клієнта доповнюються наступними вимогами, а саме порядку з’ясування мети і характеру майбутніх ділових відносин з клієнтами та документального підтвердження отриманих результатів.
Зазнали таких змін, в тому числі, норми побудови та забезпечення функціонування системи управління ризиками легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму.
Здійснення оцінки ризику передбачає встановлення рівня ризику клієнта з урахуванням таких основних складових ризику:
- ризику за типом клієнта,
- ризику послуги, яку клієнт отримує від банку,
- географічного ризику.
Рівень ризику клієнта переоцінюється на постійній основі за результатами проведеного банком моніторингу ризику клієнта, у тому числі з урахуванням здійснення ним фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та їх регулярності. В анкеті клієнта відображаються всі рівні його ризику із зазначенням дати встановлення/зміни.
Шкала для класифікації рівнів ризику клієнта має обов’язково містити високий та неприйнятно високий (підкатегорія високого ризику, який є максимально високим ризиком, що не може бути прийнятий банком відповідно до внутрішніх документів банку з питань фінансового моніторингу) рівні ризику.
Банк установлює рівень ризику клієнтам з урахуванням відповідних критеріїв ризиків, визначених у Програмі управління комплаєнс-ризиком згідно із Законом, нормативно-правовими актами Міністерства фінансів України та цим Положенням.
Банк установлює високий рівень ризику клієнтам, визначеним Законом, а також у разі встановлення:
1) негативного рівня репутації клієнта – у день встановлення негативного рівня репутації клієнта;
2) факту невідповідності фінансової(их) операції(ій) фінансовому стану та/або змісту діяльності клієнта – у день реєстрації таких фінансових операцій у реєстрі фінансових операцій;
3) неможливості з’ясування факту відповідності/невідповідності фінансової(их) операції(ій) фінансовому стану; з’ясування суті і мети фінансової(их) операції(ій) за результатами заходів, ужитих відповідно до пункту 75 розділу VI цього Положення, – не пізніше останнього робочого дня строку, передбаченого пунктом 75 розділу VI цього Положення;
4) виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації клієнта, у тому числі на період поглибленої перевірки такого клієнта, – у день виникнення таких сумнівів та/або надання клієнтом такої інформації.
Оцінка ризиків клієнтів має здійснюватися за методикою оцінки ризиків, передбаченою Програмою управління комплаєнс-ризиком.
Виконавчий орган банку/керівник філії іноземного банку зобов’язані/ий не рідше одного разу на місяць здійснювати розгляд:
1) результатів аналізу фінансових операцій клієнтів, щодо яких виникає підозра, та затвердження застережних заходів з метою мінімізації ризиків легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму; 4
2) питань за результатами відмови від проведення фінансових операцій та/або обслуговування клієнтів, у тому числі в разі встановлення клієнту неприйнятно високого рівня ризику;
3) проблемних питань, що виникають під час проведення ідентифікації та вивчення клієнтів;
4) змін в законодавстві з питань фінансового моніторингу, заходів, що повинні бути здійснені банком – юридичною особою/філією іноземного банку, і строків оновлення внутрішніх документів банку з питань фінансового моніторингу з урахуванням зазначених змін;
5) результатів аналізу впровадження нових банківських продуктів та пов’язані з ними комплаєнс-ризики фінансового моніторингу;
6) проблемних питань, що виникають під час проходження навчання працівниками банку – юридичної особи/філії іноземного банку з питань фінансового моніторингу;
7) проблемних питань, що пов’язані з установленням ділових відносин та обслуговуванням публічних осіб та осіб близьких або пов’язаних з публічними особами;
8) інших питань, що виникають під час здійснення заходів із запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Виконавчий орган банку – юридичної особи/керівник філії іноземного банку має право делегувати розгляд питань, спеціально створеному окремому комітету або комітету, що вже діє в банку/філії іноземного банку (далі – Комітет).
Повноваження Комітету, порядок формування та прийняття рішень визначаються в положенні про комітет. Такі питання мають розглядатися на засіданнях Комітету не рідше одного разу на місяць.
Головою окремого комітету може бути керівник виконавчого органу банку – юридичної особи/керівник філії іноземного банку або відповідальний працівник.
Склад і чисельність Комітету формуються та затверджуються наказом банку.
До складу Комітету повинні входити керівник/його заступник виконавчого органу банку – юридичної особи/філії іноземного банку, відповідальний працівник, секретар Комітету, керівники/їх заступники 5 підрозділів фронт-офісу, бек-офісу, юридичної служби банку – юридичної особи/філії іноземного банку, підрозділу з управління ризиками. До складу Комітету також можуть входити керівники інших підрозділів банку в разі розгляду питань, що належать до їх компетенції.
Голова та члени Комітету мають право запрошувати до участі в засіданні Комітету керівників і працівників інших підрозділів банку – юридичної особи/філії іноземного банку, якщо питання, що розглядаються на засіданні Комітету, належать до їх компетенції.
Також, звертаємо увагу, що відповідно до зазначених змін, у новій редакції викладено додатки до 2-7 до Положення, а саме:
анкети клієнта - юридичної особи – резидента;
анкети клієнта - юридичної особи – нерезидента;
анкети клієнта – представництва юридичної особи – нерезидента;
анкети клієнта – фізичної особи;
анкети клієнта – фізичної особи-підприємця;
анкети клієнта – фінансової установи-нерезидента- кореспондента.