Із 2022 року українська фінансова система функціонує в умовах жорстких валютних та регуляторних обмежень. Ці заходи були виправданими — і вони спрацювали. Вони дозволили зберегти стабільність в умовах безпрецедентного тиску.
Але сьогодні питання вже не в тому, чи «послаблювати» правила. Питання в іншому: чи відповідає регуляторне середовище новим завданням, які стоять перед економікою України?
Відбудова потребує приватного капіталу
Бюджетне фінансування та міжнародна допомога — необхідні, але недостатні інструменти для повноцінного відновлення. Масштаб завдань, що стоять перед Україною, вимагає залучення приватного капіталу — як внутрішнього, так і іноземного. А для цього потрібне середовище, у якому інвестор розуміє не лише як зайти в ринок, а й як із нього вийти.
Передбачуваність правил — одна з ключових умов для приходу капіталу. Не ідеальні умови, а прогнозовані.
Гармонізація з ЄС — це про баланс, а не лише про обмеження
Євроінтеграційний курс України передбачає імплементацію стандартів ЄС, зокрема регуляторних вимог до банків і учасників ринків капіталу. Однак важливо розуміти: гармонізація з європейським законодавством — це не лише перенесення жорстких норм. Це також перенесення механізмів гнучкості, які закладені в самому європейському регулюванні.
Українські банки та інвестиційні фірми не повинні працювати в жорсткіших умовах, ніж їхні колеги в ЄС. Якщо регуляторне середовище робить утримання виключно держоблігацій єдиною комфортною стратегією для банків — ринок корпоративних та муніципальних інструментів просто не розвиватиметься.
Чотири конкретні бар’єри, які стримують ринок вже сьогодні
Говорячи про адаптацію регулювання, ПАРД виходить не з абстрактних міркувань, а з конкретних проблем, із якими щодня стикаються учасники ринку.
Ліміт на емісію облігацій. Чинна норма забороняє компанії розміщувати облігації на суму, що перевищує трикратний розмір її власного капіталу (ч. 3 ст. 11 Закону «Про ринки капіталу»). На практиці це прив’язує можливість залучення фінансування до формального бухгалтерського показника, який не відображає ні реальної платоспроможності бізнесу, ні його здатності обслуговувати борг. Результат — малий і середній бізнес, інфраструктурні та проєктні компанії фактично відрізані від ринку корпоративного боргу. У законодавстві ЄС аналогічних обмежень немає: там оцінку кредитної якості здійснює ринок, а не регулятор. ПАРД виступає за скасування цієї норми.
Непослідовні роз’яснення щодо діяльності ІСІ. Компанії з управління активами регулярно стикаються з ситуацією, коли Комісія в різних листах по-різному відповідає на ті самі питання — що вважати активами ІСІ, які операції та розрахунки допустимі. Ці листи не мають статусу офіційних роз’яснень, але на них орієнтуються і КУА, і перевіряючі. Така непослідовність породжує правову невизначеність і регуляторні ризики там, де їх можна було б уникнути. Необхідні чіткі, офіційні роз’яснення з ключових питань діяльності ІСІ.
Надмірне навантаження при оцінці активів. Рішення №16/21/1357/К03 зобов’язало КУА отримувати рецензію на оцінку активів у Фонді державного майна України. Замість підвищення якості оцінки це призвело до зростання витрат, збільшення паперової роботи та появи корупційних ризиків. При цьому відповідальність за результат оцінки фактично перекладається з оцінювача на КУА, хоча саме оцінювач є фаховою стороною. ПАРД вважає за необхідне переглянути це рішення: скасувати обов’язкову рецензію ФДМУ та повернути відповідальність тим, хто оцінку безпосередньо проводить.
Додаткові вимоги до аудиту. Нова редакція рішення №555 зробила звіт з надання впевненості обов’язковою частиною аудиторського висновку — і для річної, і для проміжної звітності, із підвищеними вимогами до змісту. Це суттєво здорожує аудит для учасників ринку, насамперед для менших компаній. ПАРД пропонує обмежити обов’язкове застосування цього звіту та вивести його за межі стандартного аудиторського висновку.
Кожна з цих проблем — окрема, але всі вони про одне: регуляторне середовище має стимулювати розвиток ринку, а не створювати додаткові перешкоди для його учасників.
Доступ до міжнародних інструментів: контрольований, а не заборонений
Обмеження на доступ до іноземних цінних паперів не знищує попит на такі інвестиції. Воно лише переміщує його в нерегульований простір — «сірі» схеми, анонімні криптоканали, офшорні рахунки. У результаті держава втрачає і податки, і статистику, і контроль.
ПАРД переконана: краще, коли український інвестор здійснює операції через ліцензованого українського брокера, ніж через непрозорі альтернативи. Контрольований доступ до міжнародних інструментів — із лімітами, декларуванням та прозорою звітністю — це не «відтік валюти». Це розвиток фінансової культури, яка є невід’ємною складовою економічної безпеки держави.
Валютні облігації та репатріація: довіра як базова умова
Корпоративний валютний борговий ринок не може розвиватися, якщо емітент не впевнений у можливості виконати свої зобов’язання. Технічний дефолт, спричинений регуляторним обмеженням, — це удар не лише по окремому емітенту, а по довірі до всього ринку.
Так само й із репатріацією інвестицій. Мова не йде про вільне виведення прибутків під час воєнного стану. Мова — про контрольований, прозорий механізм повернення тіла інвестиції, який є базовим сигналом довіри для міжнародних інвесторів.
Інвестор купує не просто цінний папір. Він купує довіру до правил.
Від культури виживання — до культури розвитку
Частина норм, що регулюють діяльність учасників ринків капіталу, створювалася як захисні механізми в кризових умовах. Сьогодні деякі з них генерують надмірні витрати та бюрократичне навантаження, яке найбільше б’є по невеликих учасниках ринку та зменшує конкуренцію.
ПАРД не закликає до зниження стандартів контролю. Ми виступаємо за перехід до сучасного, ризик-орієнтованого регулювання — такого, що відповідає не антикризовій логіці, а логіці розвитку.
Сильний регулятор — це не той, хто все забороняє. Це той, хто створює зрозумілі, стабільні та дієві правила.
Позиція ПАРД
Ринку капіталу потрібна не «лібералізація без правил», а контрольована, поетапна адаптація регулювання до нових реалій. Із лімітами, прозорістю, ліцензованими учасниками та належним наглядом.
Найбільший ризик зараз — не фінансова дестабілізація. Це поступова стагнація ринку через надмірно консервативні обмеження, що не відповідають ні євроінтеграційним цілям, ні завданням відбудови.
Україна має рухатися вперед — від режиму виживання до режиму розвитку. Не втрачаючи стабільності, але й не зупиняючись там, де вже можна йти далі.